Струков Михайло Михайлович
Михайло Струков – видатний винахідник транспортної авіації США

Україна має багату історію підготовки талановитих інженерів, конструкторів, учених Серед них можна виокремити Михайла Струкова, який своїми піонерськими роботами у сфері транспортного літакобудування збагатив аерокосмічну промисловість Америки. Американський авіаконструктор, хоча й не українського походження, проте, родом із нашого міста на Дніпрі, – багатогранна талановита особистість.

Винахідник народився 29 січня (за ст. ст.) 1883 року в місті Катеринославі (нині м. Дніпро) в сім'ї, з якої вийшло кілька маршалків губернського дворянства. Середню освіту отримав у місцевій гімназії та кадетському корпусі. У 1908 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-будівельник.

Під час Першої світової війни воював на різних фронтах. Дослужився до чину капітана кавалерії, нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. У роки Громадянської війни брав участь у білогвардійському русі. У 1921 році після поразки Білої армії емігрував на Далекий Схід. Шукав притулку в Китаї, Гонконгзі, Сінгапурі, Японії, на Філіппінах. У 1922 році переїхав до США, тривалий час адаптовувався до умов нової країни, намагався влаштуватися в Нью-Йорку, Колумбусі, Бріджпорті. Працював і дизайнером, і архітектором, брав участь у будівництві церков, театрів, мостів, залізниць, робив дизайн інтер'єрів великих універсальних магазинів. Зрештою, після тривалих поневірянь, 1938 року отримав американське громадянство, прожив решту життя в Сполучених Штатах, знайшов своє покликання в авіації, став тут відомим авіаконструктором.

Усі ці роки М. Струкова не покидала мрія про авіацію. Він багато читав про нові досягнення в галузі авіабудування, відвідував авіаційні виставки й авіашоу. І лише у 1943 році, накопичивши необхідний стартовий капітал, заснував у місті Трентон, штат Нью-Джерсі, власну авіабудівну компанію «Chase Aircraft», став її президентом і, водночас, головним інженером. Його заступником був інший талановитий американський і канадський авіаконструктор грузинського походження Михайло Леонтійович Григорашвілі. Їхня плідна співпраця тривала до 1953 року.

У своїй професійній діяльності Струков використовував теоретичні напрацювання Степана Тимошенка в галузі інженерної механіки та враховував практичний досвід Ігоря Сікорського в галузі авіабудування.

Михайло Струков відомий тим, що розробив військово-транспортний літак C-123 Provider, який ВПС США використовували протягом 1950–1960-х років. Цей літак відіграв важливу роль у різних військових кампаніях і операціях.

Компанія Струкова проєктувала та створювала планери. Перший контракт «Chase Aircraft» уклала з Військово-повітряними силами США на розроблення 16-місного дерев'яного планера XCG-14 для висадки штурмового десанту. Його перший політ відбувся 4 січня 1945 року. Планер був виготовлений з червоного дерева, що застосовується в суднобудуванні. Порівняно з планерами CG-10, які виробляла компанія «Laister-Kauffman», XCG-14 мав поліпшений захист від аварій. Після успішних літних випробувань цей планер почали випускати у двох удосконалених версіях: у дерево-металевій XCG-14A та YCG-14A. Він був одним із небагатьох планерних проєктів, які продовжувалися й після закінчення війни. Однак, у 1947–1953 роках йому на заміну прийшов удосконалений планер XCG-18.

Досвід використання ВПС США вантажних планерів, накопичений під час Другої світової війни, засвідчив необхідність створення у повоєнний час нового покоління літальних апаратів.

У січні 1947 року ВПС США розмістили замовлення на вдосконалену металеву версію цього планера, спочатку названого XCG-14B, а пізніше перейменованого на XCG-18A. У грудні 1947 року перший у світі суцільнометалевий транспортний планер здійнявся у повітря.

Його конструкція базувалася на конструкції вантажного планера ХCG-14, але була значно більшою та мала суцільнометалеві каркас і обшивку. Це був консольний високоплан. Планер ХCG-18А міг брати на борт 35 військових із повним спорядженням і розвивати при буксируванні швидкість до 440 км/год.

У межах п'ятирічної програми розвитку авіації США у серпні 1946 року ВПС уклали з компанією «Chase Aircraft» контракт на будівництво планера XCG-20, відомого також під назвами XG-20 або MS-8 Avitruc. Він був найбільшим планером, коли-небудь побудованим у США.

Після того, як військове керівництво в США втратило цікавість до десантних планерів, ХCG-18 був перетворений на військово-транспортний літак YС-122 Avitruck, який ВПС США використовували до 1957 року. Планер XCG-20 незабаром також було модифіковано у двомоторний транспортний літак Fairchild C-123 Provider, який широко використовувався під час війни у В'єтнамі та в інших воєнних операціях.

Цей літальний апарат став найголовнішим в кар'єрі Михайла Струкова. Салон літака був розрахований на перевезення 60 десантників у повному озброєнні та на транспортування вантажів масою до 10 тон. Модель мала більш обтічні порівняно з прототипом аеродинамічні обриси фюзеляжу, зміцнену носову частину, дюралюмінієву обшивку. Два поршневі двигуни потужністю 2300 кінських сил кожен давали можливість розвивати швидкість 392 км/год. Дальність польоту сягала 2000 км. Літак міг злітати з небетонованого покриття.

У 1951 році відбулися випробування реактивного варіанту C-123 під назвою ХС-123А. Це був перший реактивний військово-транспортний літак ВПС США. Він розвивав швидкість понад 800 км/год. Утім, через велику витрату пального та незадовільні злітно-посадкові характеристики, замовлень на цей літак не було.

З метою суттєвого розширення масштабів серійного виробництва C-123 ВПС США передали контракт на його випуск субпідрядній компанії «Kaiser-Frazer», яка мала великий авіабудівний завод «Kaiser Willow Run» у місті Анн-Арборі, штат Мічиган. Власником компанії був відомий підприємець Генрі Кайзер. У результаті цієї реорганізації у 1951 році компанія «Kaiser-Frazer» придбала 49% акцій «Chase Aircraft» і отримала контракт на будівництво 300 літаків C-123. Після цього об'єднання компанія «Chase Aircraft» фактично стала інженерним цехом компанії «Kaiser-Frazer», а Михайло Струков залишився працювати в компанії на посаді головного інженера.

Після того, як побудували перші вісім літаків, виявилося, що ціни на них були завищеними. Виникла підозра в корупційній діяльності керівництва компанії «Kaiser-Frazer». У зв'язку з цим Сенат Сполучених Штатів провів серію слухань щодо корупційного скандалу, результатом яких стало розірвання контракту з компанією «Kaiser-Frazer» на будівництво 300 цих машин. Контракт було виставлено на повторний тендер, переможцем якого стала «Fairchild Aviation Corporation», розташована у містах Фармінгдейлі та Іст-Фармінгдейлі, штат Нью-Йорк.

Відмінні льотні й експлуатаційні характеристики C-123 забезпечили велике замовлення від ВПС США. Корпорація «Fairchild Aviation Corporation» успішно випустила близько 300 літаків уже під назвою «Fairchild C-123 Provider» – їх було прийнято на озброєння американської армії. Літак поставлявся на експорт у десять країн світу, широко застосовувався воєнно повітряних силах США у Південно-Східній Азії, зокрема і в сумнозвісній операції «Ranch Hand» з розпилення отрут (Agent Orange та інших) над джунглями В'єтнаму. Доля літака виявилася довгою. Після В'єтнаму він широко використовувався аж до 80-х років. Як вантажний літак і як літак берегової охорони він активно застосовувався різними спецслужбами США для боротьби з наркомафією в Південній Америці. Деякі зразки С-123 і досі експлуатуються в Сальвадорі, Лаосі, Південній Кореї, Тайвані, Таїланді та на Філіппінах.

Цікавою виявилася участь С-123 і в кіноіндустрії. Він прославився як «кіногерой» у голлівудських фільмах «Con Air» (у нас – «Повітряна в'язниця») з Ніколасом Кейджем, «Air America» (у нас – «Эйр Америка») з Мелом Гібсоном і в комедії «Operation Dumbo Drop» (у нас – «Операція «Летючий слон») з Денні Ґловером і Рейем Ліоттою.

Тим часом, компанія «Kaiser-Frazer» викупила спочатку 51% акцій компанії Струкова, а згодом і весь пакет, після чого 31 січня 1954 року розпустила «Chase Aircraft». Михайлу Струкову у 1954 році все ж таки вдалося домогтись від своїх колишніх партнерів компенсації, що дало йому можливість придбати будівлі й активи «Chase Aircraft», які залишилися після її ліквідації. З використанням цих активів він заснував власну авіабудівну компанію «Stroukoff Aircraft». З огляду на те, що Михайло Струков був головним ідеологом, інноватором і конструктором C-123, він планував проведення подальших робіт над удосконаленням і експериментальними версіями свого кращого літака.

Після невдачі Михайло Струков розпочав наступний, дуже активний період своєї творчої діяльності. У 1954 році у новій версії літака під назвою ХС-123D він застосував оригінальну систему управління примежовим шаром крила (BLC). У підсумку, суттєво поліпшувалися злітно-посадкові характеристики, підвищувалася повна маса та знижувалася швидкість звалювання літака.

За рік почалися випробування ще однієї вдосконаленої версії YC-123Е. Цей літак був оснащений запатентованою Струковим оригінальною системою понтоноподібного шасі «Pantobase». Це дозволяло літаку злітати з будь-якої нерівної ґрунтової поверхні, зі снігу, криги й води, а також сідати на такі поверхні. У 1956 році з'явився літак YС-134, який був удосконаленим варіантом серійного С-123 зі збільшеною довжиною фюзеляжу.

Розроблений Струковим у 1956 році новий літак Stroukoff YC-134 значною мірою базувався на Fairchild C-123 Provider і поєднав кращі характеристики літаків YC-123D та YC-123E. Це був найбільший літак винахідник, його вага сягала 41 тони, його крейсерська швидкість становила 352 км/год, дальність польоту – 2600 км із одинадцятитонним корисним навантаженням.

На час випуску цей транспортний літак був кращим у своєму класі, тому збройні сили США уклали контракт із «Stroukoff Aircraft Corporation» на розроблення військової версії літака. Водночас, уже за декілька місяців компанія «Lockheed Corporation» створила літак Lockheed C-130 Hercules, який за низкою характеристик перевищив літак Струкова. Тому протягом наступних років ВПС США віддавали перевагу літаку компанії «Lockheed Corporation».

Уникаючи остаточного банкрутства, у 1959 році Михайло Струков закрив свою компанію, знищив усі свої розробки та креслення і впродовж деякого часу консультував фахівців з авіації у Массачусетському технологічному інституті.

Був одружений з Ларисою Струковою, яка пішла з життя, не доживши до 60-річного віку. У 1955 році на згадку про дружину Михайло Струков заснував приз для молодих планеристів, чиї показники швидкості на національному чемпіонаті США з ширяння були найкращими.

У сім'ї Михайла та Лариси Струкових було троє дітей: дочка Ганна і сини Олі та Михайло. У наш час його нащадок Михайло Струков, є топменеджером британської транснаціональної фармацевтичної та біотехнологічної компанії «GlaxoSmithKline» зі штаб-квартирою в Лондоні.

На схилі років Михайло Михайлович Струков заглибився у читання, намагався писати спогади, які, на жаль, не були оприлюднені, приділяв час сім'ї та друзям.

Помер у віці 90 років, 22 грудня 1974 року, у шпиталі Сент-Френсіс, м. Трентон, штат Нью-Джерсі. Похований на цвинтарі Вудлаун, Бронкс.

Фото з відкритих джерел Інтернету